Перекриття повинні задовольняти наступним вимогам: володіти звукоізоляційними властивостями; вогнестійкістю, міцністю і жорсткістю.

Збірні перекриття.

Схожі якості мають перекриття з готових збірних залізобетонних плит. Їх монтаж простий, але вимагає застосування важкої техніки (підйомного крана, потужних вантажних машин) і наявності великий і вільної площі на ділянці.

Монолітні перекриття.

Найбільш складне перекриття – виконане повністю на будівництві. Монолітні перекриття із залізобетону, часто звані заливними, належать до найбільш складних. Спочатку необхідно повністю зробити опалубку, для чого встановлюють арматурні прути, заздалегідь підготовлені згідно з проектом конструкції. А потім потрібно залити шар бетону товщиною 8-15 див. Основна перевага монолітних перекриттів – це можливість надання їм будь-яких різноманітних форм. Влаштовується при неможливості роботи крана для монтажу плит перекриття.

Дерев'яні перекриття.

У більшості випадків складаються з несучих балок, підлогової плити, межбалочного шумоізоляційного заповнення і оздоблювального шару стелі і підлоги. Дерев'яні балкові перекриття мають малий власний вагу і монтуються в сухому вигляді. Вони застосовуються в фахверковому і дерев'яному каркасному будівництві, в будинках зі стінами з кам'яної кладки. За рахунок більш слабкою жорсткості в порівнянні з іншими видами перекриттів можуть частково передавати шум з поверху вище.

Часторебристі перекриття.

У приватних будинках і котеджах використовуються частково збірні часторебристі перекриття. Їх основними елементами є балки і пустотілі блоки (з різних матеріалів), якими закладається простір між балками.

Монтаж перекриття полягає в установці елементів на приготованому раніше помості і заливці тонкого шару бетону (стяжки). Основні переваги такого типу перекриттів – їх вогнетривкість, висока міцність і жорсткість, достатню поглинання звуку і те, що їх можна монтувати без залучення важкої техніки.